Сьогодні Саф’янівська територіальна громада провела в останню путь свого Героя — сержанта Івана Івановича Ширшова, мешканця села Ларжанка…
Іван, 2000 року народження, проходив військову службу на посаді головного сержанта — командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем. Вірний військовій присязі, він мужньо виконував свій обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність. Під час виконання бойових завдань Іван отримав тяжкі поранення, які стали фатальними… 5 квітня 2026 року у військовому клінічному госпіталі в місті Київ його життя обірвалося, попри всі зусилля лікарів.
Йому було лише 25… Вік, у якому мрії тільки починають набирати силу, у якому життя лише розквітає. Але він обрав шлях Захисника — і віддав найдорожче за кожного з нас.
Іван був виважений у рішеннях, щирий у словах і вчинках, він ніс у собі внутрішню стійкість і спокій, який відчував кожен поруч. Не прагнув слави, не говорив гучно — але завжди був там, де потрібна підтримка. Надійний побратим. Вірний син своєї землі. Світла людина з доброю усмішкою …
Сьогодні рідна Ларжанка зустрічала свого Героя «живим коридором»… Люди ставали обабіч дороги, з квітами та сльозами на очах. У цій тиші було більше, ніж у словах — біль, вдячність, любов і невимовна втрата.
Героя провели до рідної домівки, де зібралися рідні, друзі, побратими, односельці, керівництво громади… Там, серед знайомих стін, він побув востаннє. У домі, де колись лунав сміх, сьогодні панувала тиша, наповнена пам’яттю і болем.
Далі жалобна процесія рушила до храму. Під звуки молитви, крізь сльози і стишені голоси, відбувся чин відспівування. Свічки тремтіли в руках, ніби відчуваючи кожне людське серце, що сьогодні боліло однаково.
З військовими почестями Івана Ширшова поховали на кладовищі. Прапор, квіти, прощальні слова… і тиша, в якій звучить вічність.
В цей день над селом світило сонце… Тепле, лагідне, світле. Воно ніби огортало всіх присутніх, торкалося облич, зігрівало змерзлі від болю серця. І здавалося, що це світло — про нього. Про Івана. Такий же добрий, щирий, світлий… із легкою усмішкою, яку всі пам’ятають.
Наче він дивився з неба — тихо, спокійно… і усміхався своїм рідним, своїй землі, своїй Україні.
Саф’янівська громада розділяє біль непоправної втрати та висловлює щирі співчуття рідним і близьким Героя.
Світла пам’ять про Івана Ширшова назавжди житиме у серцях вдячних поколінь.
Вічна пам’ять.
Вічна слава Герою.
Фото: https://www.facebook.com/share/1J7ssrvKd6/?mibextid=wwXIfr
