Сьогодні, 23 січня, голова Ізмаїльської районної державної адміністрації Родіон Абашев, Саф’янівський сільський голова Наталія Тодорова та командир військової частини 3058 Національної гвардії України Євгеній Руфанов зустрілися з родиною загиблого Захисника України Івана Самокіша. Під час зустрічі рідним Героя було вручено орден «За мужність» III ступеня, яким Указом Президента України воїна нагороджено посмертно за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, та самовіддане виконання військового обов’язку.
Державну нагороду передано матері Героя — Надії Василівні та його сестрі — Катерині Сергіївні.
Іван Сергійович Самокіш народився 16 жовтня 2001 року в селі Кислиця. З дитинства він виховувався в любові до праці та рідної землі. Після закінчення дев’яти класів місцевої школи та Ізмаїльського агротехнічного коледжу Іван здобув фах механізатора. Техніка була його справжнім покликанням — він умів полагодити будь-який механізм.
Водночас найвищими цінностями для нього завжди залишалися родина та Батьківщина. Обравши шлях служіння Україні, Іван підписав контракт із Національною гвардією України. Попри юний вік, він усвідомлено взяв на себе відповідальність за безпеку близьких і майбутнє держави.
У грудні 2021 року військовослужбовець вирушив на ротацію до Донецької області, а вже в березні 2022 року мав повернутися додому. Однак повномасштабне вторгнення росії він зустрів на передових позиціях. Навіть у найскладніші моменти Іван знаходив сили підтримувати рідних, заспокоювати матір і вірити в перемогу України.
Остання розмова з мамою відбулася 23 березня 2022 року. З квітня того ж року Іван Самокіш вважався зниклим безвісти. Два роки родина жила надією та вірою. У березні 2024 року тіло Захисника було ідентифіковано.
6 квітня 2024 року село Кислиця, ставши на коліна, провело свого Героя в останню путь. У Івана залишилися батьки, сестра та маленька племінниця. Для них і для всієї громади він назавжди залишиться символом мужності, честі та безмежної любові до України.
Війна безжально забирає найкращих синів нашої держави. Але Герої не вмирають — вони живуть у пам’яті народу, у серцях рідних і в справах тих, хто продовжує боротьбу за вільну Україну.
